English [en]   Afrikaans [af]   العربية [ar]   Deutsch [de]   ελληνικά [el]   español [es]   français [fr]   hrvatski [hr]   italiano [it]   日本語 [ja]   മലയാളം [ml]   Nederlands [nl]   polski [pl]   português do Brasil [pt-br]   română [ro]   русский [ru]   српски [sr]   தமிழ் [ta]   українська [uk]   简体中文 [zh-cn]  

Це переклад оригінальної сторінки з англійської мови.

Ви сказали “інтелектуальна власність”? Спокусливий міраж!

Річард Столмен

Стало модним звалювати авторські права, патенти і торгові марки   три окремих і різних поняття, відповідні трьом окремим різним системам права,— і ще десяток інших законів в один казанок і називати це “інтелектуальною власністю”. Цей спотворений і заплутаний термін набув поширення не випадково.Його підтримували компанії, яким вигідна ця плутанина. Найпростіший шлях з цієї трясовини   відмовитися від цього терміна повністю.

Згідно Марку Лемлs, який зараз   професор Стенфордської юридичної школи, широке вживання терміна “інтелектуальна власність”— це мода, яка послідувала після заснування у 1967 році Всесвітньої організації “інтелектуальної власності” (ВОІВ), і його стали використовувати по-справжньому широко тільки у недавні роки. (Формально ВОІВ   організація ООН, але фактичновона представляє інтереси власників авторських прав, патентів і торгових марок. Широке вживання починається приблизно з 1990. (Наша копія графіку)

Термін несе необ'єктивність, яку неважко помітити: він пропонує думати про авторські права, патенти і торгові марки по аналогії з правом власності на фізичні об'єкти. (Ця аналогія йде врозріз з офіційними доктринами авторських прав, патентного права і законів про товарні знаки, але тільки фахівці знають це.) На ділі ці закони не дуже схожі з законами про фізичну власність, але вживання цього терміна підводить законодавців до змін, які зроблять їх більш схожими один з одним. Оскільки ці зміни бажані для компаній, які володіють авторськими правами, патентами і торговими марками, необ'єктивність, внесена терміном ”інтелектуальна власність”, влаштовує їх.

Необ'єктивність   достатня причина, щоб відмовитися відтерміну, і люди часто просили мене запропонувати іншу назву для всієї категорії — або пропонували власні альтернативи (часто жартівливі). Деякі говорять про “режим виключних прав”, але називати заборони “правами” теж внутрішньо суперечливо.

Деякі з цих альтернативних назв поліпшили б справу, але замінювати “інтелектуальну власність” іншим терміном — це помилка. Інша назва не вирішить глибшої проблеми терміну    надмірного узагальнення. Немає такої єдиної речі, як “інтелектуальна власність”,— це міраж. Єдина причина, по якій люди думають, ніби це має сенс як зв'язкова категорія   те що широке вживання цього терміна ввело їх у оману.

Термін “інтелектуальна власність” в кращому випадку — оберемок різнорідних законів. Коли неправник чує, як одним терміном називають ці різні закони, він схильний вважати, що вони засновані на загальному принципі і діють подібно.

Немає нічого більш помилкового. Ці закони виникли окремо, розвивалися по-різному, охоплюють різні види діяльності, по-різному працюють, зачіпають різні питання суспільного устрою.

Наприклад, закони про авторське право складені для заохочення мистецтва та авторства. Вони охоплюють деталі вираження художньої роботи. Патентне право призначалося для заохочення публікації корисних ідей ціною надання тому, хто публікує ідею, тимчасової монополії на неї  — ціна, яку, можливо, варто заплатити в одних галузях і не варто  — в інших.

Закон про товарні знаки, навпаки, призначався не для заохочення якогось роду діяльності, а просто для того, щоб покупці могли знати, що вони купують. Однак законодавці під впливом терміна “інтелектуальна власність” звернули це в схему, яка дає стимул для реклами. І це тільки три з багатьох законів, які охоплює термін.

Оскільки ці закони розвивалися незалежно, вони різні в кожній деталі, так і в основних призначеннях і методах. Отож, якщо ви дізналися що-небудь про авторське право, з вашої сторони було б мудрим вважати, що у патентному праві це по-іншому. Ви рідко помилитеся!

На практиці майже всі загальні твердження, сформульовані за допомогою “ інтелектуальної власності”, які ви зустрічаєте, виявляються помилковими. Наприклад, трапляються заяви, що “її” призначення — “сприяти прогресу”, але це може стосуватися тільки патентного права і, можливо, монополій на сорти рослин. Авторське право не пов'язане з прогресом; популярна пісня або роман потрапляють під дію авторського права, навіть якщо в них немає нічого новаторського. Закони про товарні знаки не пов'язані з прогресом; якщо я відкрию чайний магазин і назву його “чай rms”, це буде повноцінним товарним знаком, навіть якщо у мене продаються ті ж сорти чаю, що і в будь-якому іншому магазині. Закони про комерційну таємницю не пов'язані з прогресом, хіба що опосередковано; мій список покупців чаю був би комерційною таємницею, яка не має до прогресу жодного стосунку.

Зустрічаються також твердження, що “інтелектуальна власність” пов'язана з “творчими здібностями”, але в насправді це відноситься тільки до авторського права. Щоб зробити патентоспроможний винахід, потрібно більше, ніж здатність до творчості. Закони про товарні знаки та комерційну таємницю ніяк не пов'язані з творчими здібностями; щоб придумати назву “чай rms”, не потрібно ніяких творчих здібностей, також як і для складання мого таємного списку покупців чаю.

Люди часто кажуть “інтелектуальна власність”, коли насправді розуміється ширше або вужче поняття. Наприклад, багаті країни часто накладають несправедливі закони на бідні країни, щоб вичавити з них гроші. Деякі з цих законів   закони “інтелектуальної власності”, інші   ні; тим не менш противники цієї практики часто вішають ярлик, тому що вони звикли до нього. Вживаючи його, вони невірно виражають природу проблеми. Було б краще вживати точний термін, такий, як “законодавча колонізація”, який схоплює суть справи.

Цей термін заплутує не тільки простих людей. Навіть професорів-юристів, які викладають ці закони, заманює і спокушає привабливість терміну “інтелектуальна власність”, і вони кажуть загальні твердження, які суперечать відомим їм фактам. Наприклад, один професор написав 2006 році:

На відміну від своїх послідовників, що працюють у ВОІВ, у творців конституції США було принципове антимонопольне ставлення до інтелектуальної власності. Вони знали, що права, можливо, необхідні, але… вони зв'язали руки конгресу, обмеживши його владу численними заходами.

Це твердження відноситься до статті 1, розділу 8, параграфу 8 Конституції США, де говориться про авторське право і патентне право. Цей параграф, однак, не має ніякого відношення до законів про товарні знаки, про комерційну таємницю або інших законів. Термін “інтелектуальна власність” привів професора до помилкового узагальнення.

Термін “інтелектуальна власність” веде також до спрощеного мислення. Він змушує людей зосередитися на малопомітній формі спільності, яка є у цих різнорідних законах (що вони створюють штучні привілеї певним сторонам), і нехтувати деталями, що формують їх суть: конкретними обмеженнями, які кожен закон накладає на суспільство, і випливаючими наслідками. Це спрощене зосередження на формі заохочує “економічний” підхід до всіх цих питань.

Економіка діє тут, як це часто буває, як апарат неперевірених припущень. Це допущення про цінності, наприклад, обсяг виробництва має значення, а свобода і спосіб життя   ні, і припущення про факти, більшою частиною помилкові, наприклад, що авторські права на музику підтримують музикантів, або що патенти на ліки підтримують дослідження, які рятують життя.

Інша проблема   що на тлі широких масштабів, укладених в терміні “інтелектуальна власність”, приватні питання, що порушуються різними законами,стають майже невидимі. Ці питання виникають з особливостей кожного закону   в точності з того, що термін “інтелектуальна власність” закликає ігнорувати. Наприклад, одне з питань, пов'язаних з авторським правом,— чи слід допускати обмін музикою. Патентне право не має до цього ніякого відношення. Патентне право піднімає такі питання, як слід дозволяти бідним країнам виробляти препарати, які рятують життя, і продавати їх дешево, щоб врятувати життя. Авторське право не має ніякого відношення до таких проблем.

Ні те, ні інше питання не є за природою чисто економічними, але їх неекономічні аспекти дуже різні; застосовувати поверхневе економічне надмірне узагальнення як відправну точку для міркувань   значить ігнорувати відмінності. Звалювання того і іншого права у один котел “інтелектуальної власності” заважає ясно мислити про кожне з них.

Таким чином, всяка думка про “предмет інтелектуальної власності” і будь-які узагальнення щодо цього нібито поняття майже напевно дурні. Якщо ви думаєте, що ці розділи права   єдине ціле, ви, як правило, будете вибирати свої думки з широких надмірних узагальнень, серед яких немає нічого путнього.

Якщо ви хочете ясно мислити про питання, що порушуються патентами, авторським правом, товарними знаками чи іншими об'єктами права, першою справою забудьте про думку розглядати їх разом і поводьтеся з ними, як з окремими темами. Потім відкиньте вузькі погляди і спрощену картину, яку передбачає термін “інтелектуальна власність”. Розглядайте кожен з цих предметів окремо, у всій його повноті, і у вас буде можливість обміркувати їх як слід.

І коли справа дійде до реформи ВОІВ, ось одна пропозиція зміни назви і суті ВОІВ.


Країни Африки набагато більше схожі між собою, ніж ці закони, і Африка становить зв'язне географічне поняття; тим не менш, якщо говорити про “Африку” замість конкретної країни, це призводить до великої плутанини.

Рікард Фалквінг підтримує відмову від цього терміну.

[логотип ФВПЗ]“Наша місія    збереження, захист та підтримка свободи використання, вивчення, модифікації, копіювання і розповсюдження комп'ютерних програм, а також захист прав користувачів вільних програм”.

Фонд вільного програмного забезпечення - це провідна організація, відповідальна за розробку операційної системи GNU. Підтримайте GNU і ФВПЗ покупкою посібників і інших товарів, приєднанням до ФВПЗ в якості члена-партнера або пожертвуваннями прямо у фонд чи черезFlattr.

перейти на початок