English [en]   العربية [ar]   български [bg]   català [ca]   Česky [cs]   Deutsch [de]   español [es]   فارسی [fa]   suomi [fi]   français [fr]   עברית [he]   magyar [hu]   italiano [it]   日本語 [ja]   한국어 [ko]   Nederlands [nl]   polski [pl]   português do Brasil [pt-br]   русский [ru]   slovenščina [sl]   српски [sr]   svenska [sv]   Türkçe [tr]   українська [uk]  

Завдяки вам ФВПЗ у 2015 році стукне 30! У майбутньому ми хочемо робити ще більше для захисту прав користувачів комп'ютерів. Для старту в цьому напрямку ми ставимо безпрецедентну мету зібрати до 31 січня 525000 доларів.

$525К
64% (340K)
Залучіть мене

Це переклад оригінальної сторінки з англійської мови.

Право прочитати

Річард Столмен

Приєднуйтесь до нашого списку розсилки про небезпеки електронних книг.

Ця стаття появилася в лютневому (1997 року) випуску Communications of the ACM (том 40, № 2).

З Дороги до Тихо, збірки статей про події, що передували Місячній революції, опублікованій в Луна-Сіті в 2096 році.

Для Дана Гелберта дорога до Тихо почалася в училищі — коли Меліса Ленц попросила позичити їй його комп'ютер. Її комп'ютер зламався, і якщо б вона не змогла знайти інший, вона завалила б свою курсову роботу. Вона не наважувалася просити нікого, крім Дана.

Це поставило Дана перед дилемою. Йому необхідно було допомогти їй, але якщо б він позичив їй свій комп'ютер, вона могла б прочитати його книги. Навіть якщо забути той факт, що ти міг потрапити на багато років у в'язниці за те, що дав читати свої книги кому-то ще, вже сама ідея спочатку приводила його в жах. Його, як і всіх, з початкової школи вчили, що обмінюватися книгами гидко і противно - так роблять тільки пірати.

А шанс, що SPA   Служба охорони програмного забезпечення — не зуміє зловити його, був невеликий. На заняттях з програмування Дан дізнався, що в кожній книзі є засіб контролю авторських прав, який доповідає Ліцензійному центру, коли її читали, де і хто. (Вони користувалися цими відомостями, щоб відловлювати читаючих піратів, а також щоб продавати дані про особисті інтереси магазинах.) Як тільки його комп'ютер підключили до мережі, Ліцензійний центр дізнався б про це. Він як власник комп'ютера отримав би найсуворіше покарання   за те, що не потурбувався запобігти злочину.

Звичайно, Меліса не обов'язково збиралася читати його книги. Можливо, комп'ютер був їй потрібен тільки для того, щоб написати курсову. Але Дан знав, що її сім'я небагата, і вона ледве могла оплатити навчання, не кажучи вже про плату за читання. Можливо, його книги були для неї останньою можливістю отримати освіту. Він розумів її становище; йому самому довелося залізти в борги, щоб оплатити всі наукові статті, які він читав. (Десять відсотків цих грошей переводилося вченим, які писали ці статті; оскільки Дан сам цілився у вчені, він міг сподіватися, що його власні наукові статті, якщо на них будуть часто посилатися, принесуть достатньо грошей, щоб повернути борг.)

Згодом Даний дізнався, що був час, коли будь-хто міг зайти в бібліотеку і почитати статті в журналах і навіть книги, і за це не доводилося платити. Існували незалежні вчені, які читали тисячі сторінок без державних субсидій на бібліотеки. Але в дев'яностих роках XX століття як комерційні, так і некомерційні видання почали стягувати плату за доступ. До 2047 році публічні бібліотеки з вільним доступом до наукової літератури стали невиразним спогадом.

Звичайно, були способи обійти SPA і Ліцензійний центр. Вони самі були незаконні. У Дана був однокурсник по програмуванню, Френк Мартуччі, який дістав заборонений засіб налагодження і застосовував його для обходу програми контролю авторських прав, коли читав книги. Але він розповів про це занадто багатьом знайомим, і один з них здав його в SPA за винагороду (коли студент потрапив у глибоку боргову яму, його легко підбити на зраду). У 2047 році Френк сидів у в'язниці — не за піратське читання, аза те, що у нього був зневадник.

Пізніше Даний дізнався, що був час, коли засоби налагодження могли бути у будь-якого. Були навіть вільні засоби налагодження, які можна було отримати на компакт-диск або по мережі. Але звичайні користувачі почали застосовувати їх для обходу засобів контролю авторських прав, і зрештою суд постановив, що це стало їх основним застосуванням у реальній практиці. Це означало, що вони незаконні; тих, хто розробляв зневадники, відправили у в'язницю.

Програмісти, звичайно, як і раніше потребували засобів налагодження, але в 2047 році постачальники зневадників поширювали тільки нумеровані копії і тільки для офіційно ліцензованих і пов'язаних зобов'язаннями програмістів. Зневадник, яким Дано користувався на заняттях з програмування, тримали в спеціальному середовищі, тому ним можна булокористуватися тільки для навчальних вправ.

Можна було також обійти засоби контролю авторських прав, встановивши змінене ядро системи. Дан з часом дізнався про вільні ядра, навіть цілі вільні операційні системи, які існували на рубежі століть. Але вони були не тільки незаконні, як зневадники   їх не можна булоустановити, навіть якщо вони в тебе були, якщо ти не знав пароль адміністраторадля свого комп'ютера. А його ти не дізнався б ні від ФБР, ні від служби підтримкиMicrosoft.

Дан дійшов до висновку, що він просто не міг позичити свій комп'ютер Мелісі. Але він не міг відмовити їй у допомозі, тому що він любив її. Кожен раз, коли він говорив з нею, він переповнювався почуттями. А раз вона попросила про допомогу саме його, це могло означати, що й вона його любить.

Дан дозволив дилему, зробивши щось ще більш неймовірне: він позичив їй комп'ютер і сказав їй свій пароль. Таким чином, якщо б Меліса стала читати його книги, Ліцензійний центр подумав би, що їх читає він. Це теж було злочином, але SPA не дізнався б про це автоматично. Вони дізналися б, тільки якщо б Меліса донесла на нього.

Звичайно, якби в училищі коли-небудь дізналися, що він дав свій Мелісі пароль, двері училища закрилися б перед обома, незалежно від того, для чого вона використовувала пароль. За правилами училища будь-яке втручання в їх засоби контролю користування комп'ютерами студентів було підставою для дисциплінарних заходів. Неважливо, завдав ти якої-небудь шкоди — порушенням було те, що ти утруднив адміністраторам перевірку твоєї поведінки. Вони вважали це ознакою того, що ти робив якісь інші заборонені дії, і їх не дуже цікавило, які саме.

Студентів зазвичай не виключали за це — у всякому разі, буквально за це. Замість цього їм закривали доступ до обчислювальних систем училища, а без цього було неможливо продовжувати будь-які заняття.

Згодом Дан дізнався, що такого роду правила з'явилися в навчальних закладах у вісімдесятих роках XX століття, коли студенти стали широко користуватися комп'ютерами. До цього навчальні заклади підходили до дисципліни студентів по-іншому: вони карали за те, що було шкідливо, а не за те, що просто викликало підозри.

Меліса не донесла на Дана в SPA. Його рішення допомогти їй призвело до того, що вони одружилися, а також поставило перед ними питання про те, що їм у дитинстві говорили про піратство. Подружжя стали читати про історію авторського права, про Радянський Союз з його заборонами на копіювання і навіть про первісну Конституцію Сполучених Штатів. Вони переїхали на Місяць, де вони знайшли інших людей, які теж полетіли туди, щоб довгі руки SPA не могли їх дістати. Коли в 2062 році почалося повстання в Тихо, всезагальне право читати швидко стало однією з його основних цілей.

Зауваження автора

Погані новини

Битва за право прочитати вже триває. Ворог організований, а ми   ні, тому в цьому ми слабші. Ось статті про те погане, що сталося з часу первісної публікації цієї статті.

Якщо ми хочемо припинити погані новини і створювати якісь хорошіновини, нам потрібно організуватись і боротися. Кампанія ФВПЗ “Брак гарантований”поклала початок цьому   підпишіться на список розсилки кампанії,щоб підтримати її. І приєднуйтесь до ФВПЗ, щоб допомогти нашій роботі.

Посилання


Цей нарис опублікований у збірнику Вільні програми, вільне суспільство: вибрані нариси Річарда М. Столмена

Інші тексти по темі

[логотип ФВПЗ]“Наша місія    збереження, захист та підтримка свободи використання, вивчення, модифікації, копіювання і розповсюдження комп'ютерних програм, а також захист прав користувачів вільних програм”.

Фонд вільного програмного забезпечення - це провідна організація, відповідальна за розробку операційної системи GNU. Підтримайте GNU і ФВПЗ покупкою посібників і інших товарів, приєднанням до ФВПЗ в якості члена-партнера або пожертвуваннями прямо у фонд чи черезFlattr.

перейти на початок